Куди ж без тої журналістики? =)

Трошки власних роздумів. Про ту нелегку долю, яку студенти-журналісти і журналісти-практики для себе обрали...

Журналіст! Це звучить гордо?

От і все. Позаду чотири нестерпно довгі роки навчання. Тисяча чотириста шістдесят днів веселощів і мук. Тридцять п’ять тисяч сорок годин емоцій, сміху, приколів і жахів. 2102400 хвилин хворих від твердого граніту науки зубів. І ще незліченна кількість секунд думок і бездумного пустоголовства… (Насправді, просто рахувати набридло, все ж вчився не на математика =) ).
І от ти стоїш на порозі нового життя. Хоча ні, це лише патетика з випускної промови куратора. Ти просто стоїш на порозі. Знаєш лише, що тепер халявні півтисячі стипендії за просиджування штанців і списування ручок тобі вже не світять. І ще, що тепер не маєш юридичного (та й морального, в принципі) права на пролежування ліжка та снування довгими темними коридорами в гуртожитку.
Романтика завершилась, панове! І тепер ти маєш лише папірчик (диплом, точніше) як офіційне підтвердження свого нічого-не-роблення-з-перервами-на-підготовку-до-практичних протягом довгих років (днів, годин, хвилин – точну кількість дивись в 1 абзаці). Хоча в тому папірчику є ще одне чарівне слово – ЖУРНАЛІСТ. Саме воно тепер визначає твою долю. На найближчі (хм, чого це тебе потягло на математичні розрахунки?) п’ятдесят років. Якщо проживеш. Але куди ти подінешся?
Чогось у пам’яті поступово, як з-за туману прорізається фраза «ну хіба не курва?» Так, це хтось із твоїх уже колег написав, а тобі прочитали, перенісши на пустий майже диск ще наївно-дитячої свідомості.
І ти стоїш. Майже еліта суспільства. Приклад для всіх. Еталон мовних навичок та ерудованості. Майбутнє держави. Гідна зміна. І ще купа різних пафосних епітетів. Ну чому б не гордитися? Нестимеш правду, культуру та інші нісенітниці в маси. Станеш переможцем «Телетріумфу» і т. ін., найкращим журналістом… Може, колись…
А поки ти просто курва. Чи журналіст-початківець. В принципі, без різниці, яку фразу підбирати – суть все одно та сама. Викручуйся, як можеш, і пам’ятай: курву (журналіста, тобто) ноги годують…

P.S. Автор не несе відповідальності за ненормативну лексику. Але цілком і повністю відповідає за зміст.

Вересень 2008 року