Історія розвитку. Почуттів. Від Вікторії Черняхівської

Просто гарні вірші... По-моєму сильно. Хоч і молодо...=)

☺☺☺☺
повільний настрій за дощем,
   в калюж розплющуються очі.
   думки стискаються до щему,
   і сни не здійснюються ще -
   ми ще по-різному снимося,
   неусвідомлювані ще ми.

☺☺☺☺
щось говорю тобі у плечі
   губами в светр
   а ти не слухай
   губами в светр
   щока до вуха
   до вуха щічкою
   малеча
   це просто зовсім різні речі -
   мої долоні й твої руки
   в твоїх так затишно й безпечно
   тільки вдихати і не рухатись

☺☺☺☺
а знаєш, вже пора прощатися.
   застиглій площі трохи зимно,
   застигла площа увесь час
   наївно пахне апельсинами.
   на Льва Толстого вже один,
   непевність рук його не викриє,
   це просто невимовно прикро –
   враз стати зайвою людиною.
   один – від шепоту до крику,
   і, мабуть, цілий всесвіт знає,
   наскільки невимовно прикро
   чомусь для когось стати зайвим.